Один день из жизни беженца. Как Харьковщина приютила переселенцев из зон АТО

Анастасія Полякова кореспондент

Табір "Прометей", Куп"янський район. Цього сезону комунальний заклад підпорядкований Департаменту освіти та науки облдержадміністрації не планували відкривати через фінансову скруту. Але зараз тут знайшли прихисток переселенці з Донеччини та Луганщини. Ми вирішили відчути на собі, як їм живеться і пробули у таборі цілий день.

Наче студентський гуртожиток – вп"ятьох в одній кімнаті. З єдиною різницею – тут мешкають здебільшого жінки з малими дітьми. Та головне, кажуть, над головою не стріляють.

Наталія Мельник переселенка з Донецьку

Ребенок маленький наш, Миша, он даже спросил – а что это? А я говорю, Мишенька, это салют.  Вышли мы на улицу, покушать, и когда начался град лететь, это было что-то такое ужасно страшное, что мы все собрались сразу и сказали – Толик, вези нас куда угодно.

Олександра переселенка з Макіївки

Мы приехали с Макеевки, с дома матери и ребенка, потому что началась бомбежка и мы приехали сюда. У нас, конечно, в центре лучше, чем здесь, но нас устраивает все, тут природа, тут лес.

Полегшити життя переселенцям намагаються волонтери та небайдужі люди. Вони привезли до табору електрочайники та холодильники для зберігання продуктів. Але все це загальне й у коридорі. В кімнатах ж зручностей по мінімуму. Ліжка, шкаф та тумбочка. Немовлята сплять разом з мамами – дитячих ліжечок немає. Так як табір до відкриття не готували – ремонт робили наспіх. За дві доби, тільки-но наприкінці травня отримали сигнал від обласних керівників, що треба селити людей.

Зоя Гонтарь в.о. директора дитячого оздоровчого табору "Прометей"

Це треба було шпалери підклеїти, це треба було просушити мартаци, подушки, одіяла, це треба було вимити все, привести в належний вигляд, і повністю підготувати ліжка – люди заїхали, вже повністю були застелені ліжка, все це було працівниками школи-інтернату зроблено, під керівництвом Наталії Борисівни. – Тобто все власними силами? – Все власними силами.

Побут тут вже відлагоджений.

Анастасія Полякова кореспондент

Технічного персоналу в таборі немає. Тому переселенці окрім того, що прибирають у своїх кімнатах – слідкують за чистотою та порядком на алеях, поливають квіти та чергують у їдальні – допомагають кухарю.

Годують в таборі добре, кажуть переселенці.

Анастасія Полякова кореспондент

Тричі на день мешканці табору харчуються у місцевій їдальні. Тут завжди перше, друге та компот. Ось так сьогодні – суп, каша з котлетою та салат з помідорів та огірків. Додатково – фрукти.

Продуктів вдосталь – їх закуповують централізовано за кошт благодійників. Та й просто волонтери привозять.

Світалана Наконечна кухар

Мясо в достатке, рыба, яйцо, то есть сбалансированное питание от А до Я, и молочная продукция,и творог, и ряжанка, и запеканки, и выпечку иногда делаем.

Мука вот, вчера привез бизнесмен, не назвал ни своего имени, ни фамилии, выгрузил два мешка муки, перед этим приехал бизнесмен, привез нам 4 ведра меда.

Проблеми виникають з харчуванням малюків.

Юлія Московченко переселенка з Макіївки

Смесей здесь уже нема, совсем нема. – а как же ж тогда? – никак. Сегодня мы попросили, дали два пакета молока, чтоб нам сварили манку, нам сварили.

І з купанням дітлахів.

Олександра переселенка з Макіївки

Мы в тазиках детей купаем, потому что тут ванночек нету.

Водні процедури у таборі за графіком – з п"ятої по шосту – жінки, с восьмої по дев"яту – чоловіки. Воду просять економити – її гріють бойлером. У душовій є кімната гігієни для дівчаток. Та роздягальні – для чоловіків та для жінок. Душ загальний, але з перегородками. Холодна вода є, і гаряча. Принаймні тепла.

Тут же, у душовій кімнаті і перуть. В тазиках. Тих самих, в яких і дітей купають.

Спеціального місця, аби сушити випрані речі немає. Тому для людей розтягнули мотузки. Ось так – на вулиці, посеред дерев.

Але й цього може скоро не бути, скаржаться у таборі. Бо засоби гігієни – закінчуються.

Зоя Гонтарь в.о. директора дитячого оздоровчого табору "Прометей"

Місяць табір гуманітарної допомоги не отримує, табір тримається на тій гуманітарнцій допомозі, яка була завезена у перших числах червня. Табору на данний момент потрібні пакети, потрібні дезинфікуючі засоби, просто поповнити той фонд, який в нас є.

За тим, чого не вистачає – переселенці їздять самостійно. Щоправда маршрутки ходять рідко.

Юлія Московченко переселенка з Макіївки

На такси, разве что, 20 гривен – это не деньги, на другое больше тратится – это чтоб в магазин съездить? – да, до магазина тут три часа идти. Малышу, в основном покупаю каши, памперсы. – здесь же дают вроде? – Тут остался только 4-ка памперс, а у нас 5-ка.

Зоя Гонтарь в.о. директора дитячого оздоровчого табору "Прометей"

Якимось фінансуванням область допомагає? – Да, приїздили з області у червні місяці, приїздили, допомогу привозили: Червоний Хрест і ще якісь організації привозили і волонтери, і наші підприємці, і харківські, і куп"янські і на спонсорській допомозі тримається табір. Обласне керівництво приїзжало у гості? Так, приїздило, так. – А коли і хто? – Це було в перших числах червня, я не можу вам назвати призвіща.

Минуло два місяци. Керівництво області більше жодного разу не приїжджало до біженців. А не за горами холоди, а табір Прометей – літній. Взимку тут опалювати нема чим. Тож як житимуть переселенці не знають. Вірять, що все скоро закінчиться і вони повернуться додому. А якщо ж ні, війна триватиме, кажуть – тоді безвихідь.

Наталія Мельник переселенка з Донецьку

Ужас, не знаю, вот все, что у нас есть здесь, все, что мы взяли с собой – одеяла, взяли одежду, вот такие шлепки резиновые и больше у нас ничего нету, ни зимних вещей, ничего, живем сегодня и сейчас, что будет завтра – без понятия.

Анастасія Полякова кореспондент

Ось так і живуть сьогодняшні переселенці з зони АТО. Як то кажуть – хоч не пишно та затишно. Але без жодних гарантій, без впевненості у завтрашньому дні, в страшному очікуванні осені та зими. На що їм сподіватися – вони не знають. Доводиться покладатися на добрих небайдужих людей. А чи є альтернитива?