Історія перемоги

 

Братська могила у центрі Печеніг. За даними істориків, у ній поховано більше двох тисяч бійців та командирів радянської армії, які визволяли Україну від фашистів. І таких поховань у районі дев’ять. Ще кілька років тому колишнє керівництво країни намагалося переписати історію так, щоб радянських воїнів вважали за окупантів. Але не вдалося. Нащадки змогли захистити воїнів-визволителів. Серед тих хто проливав кров за Україну був і батько Дмитра Шенцева.

Дмитро Шенцев народний депутат України

– Он умирая, меня просил, здесь в Харькове, когда лежал в 4-ой неотложке, говорил: сынок, ты меня в Харькове не защищай, я в Харькове дома. Здесь все в порядке. Ты меня защити в Киеве, чтобы не дай бог не наступил такой момент, когда меня назовут в этой стране завоевателем, я за нее кровь проливал. И я тогда перед больничной койкой своего отца, тихо дал обещание – сделать все, чтобы этого не допустить. Сегодня к счастью это уже в прошлом, и никогда не вернется, но то, что это было очень важно для наших ветеранов. –  Это безусловно.

Сьогодні у Печеніжському районі залишилося всього вісімнадцять ветеранів, які безпосередньо брали участь у великій вітчизняній. Марія Михайлівна одна з них. У сорок третьому вона була медсестрою у танковому корпусі, що визволяв Печеніги.

Марія Михайлівна ветеран Великої Вітчизняної війни

– Пошли в наступление. Донец был барьером. Немцы в Печенегах, а мы тут. Вот чего вспомнилось – как мы шли через Печенеги – який бур’ян, які хащі були. А люди вилазили і зустрічали, радовалися. Які були люди Господі.

Добрі люди є і сьогодні, говорить Марія Михайлівна. Народний депутат Дмитро Шенцев, завжди особисто приїжджає до тих ветеранів, які потребують допомоги.
Юрій Белоус голова Печенізької районної ради ветеранів Население Печенежского района знает его, привыкли к нему. Свой человек, безотказный. Готов принять, оказать помощь. Если я начну перечислять, те виды помощи – начиная от слуховых аппаратов, очков, зубопротезирования, снабжения шифером или другим каким-то материалом. Везде он нам помогает.
Спогади та побажання, сльози і радість. У день визволення Печеніг, за перемогу підняли чарки, і учасники війни, і їх нащадки. На святі було тільки два тости: пам'ять загиблим, здоров’я живим.

Андрій Соловйов, Євген Шинкаренко. «Харьковские Известия»