Жінки в українській армії – не рідкість

02.02.2013 21:35   -
Автор:

Валерій Ліщук тимчасово в.о.начальника військового медичного клінічного центру Північного регіону

-І фізична підготовка, і стан здоров"я у них має бути відповідний для того, щоб проходити службу. Служба- це в принципі нелегке заняття, і не кожному дано проходити службу, захищати так сказати нашу Батьківщину.

Вікторія Ясинська пройшла через усі ці випробування. Вона несе службу вже одинадцять років. Працює лікарем у військовому медцентрі. Каже: вибір свідомий.

Вікторія Ясинська начальник прийомного відділення, лікар-терапевт

-У меня папа всегда был военным врачом, я воспитывалась в семье военного врача. Поэтому выбор осознанный, по стопам родителей можно сказать. Муж у меня военный врач, поэтому семья, можно сказать.

Кілька разів на рік,- каже жінка, необхідно доводити фізичну вправність. Жінки в українській армії служать не тільки лікарями та юристами,а й інженерами та зв'язковими.

Валерій Ліщук тимчасово в.о.начальника військового медичного клінічного центру Північного регіону

-В принципі вони несуть службу всюди. Зараз немає таких підрозділів, де їх немає. Вузол зв"язку, наприклад підпрозділи навіть аеромобільні війська,там жінки теж є.  У механізованих полках також вони є. Всюди служать жінки.

Нині в Харківській області служить сімсот жінок. Командири кажуть: вони відповідально виконують обов’язки.
Ми вирішили на собі перевірити, яке воно життя у строю для дівчат. Перший іспит – одягнутися за півтори хвилини у військову форму. Далі у бойовій готовності – на плац. Розминка і марш.

За виконанням військової підготовки пильно слідкують інструктори. Побачивши марш у виконанні жінок-журналістів, дають свою оцінку першому випробуванню.

Андрій Олімпієв в.о. начальника Харківського університету повітряних сил ім. І.Кожедуба

-Совершенно зачетно хочу сказать. И первый тест и настрой позволит отсеить минимальное колличество кандидатов на поступление среди сегоднешних абитуриентов.

Чіткі та одночасні рухи майже вийшли. Та це лише початок. Далі не менш суворі іспити. Нас запрошують до барокамери.

Цей апарат дає відчути себе в літаку. Нас нібито підіймають у небо на тисячу метрів. Випробування проходять усі. Оцінку отримують – добре. Далі ще один тест. Тепер можна покерувати вертолітом Мі – вісім на тренажері. Він начебто летить над Севастополем.

Євгенія Кутнова кореспондент

-Відчуття неймовірні. Немов летиш у справжньому літаку. Хлопці – льотчики напевно дуже сміливі та романтичні. Але дівчата ще теж не перевелись.

Далі знову, маршем, до наступного іспиту. Без знання англійської мови,- кажуть військові, нести службу неможливо. І тут – перша невдача.

-Про що вони балакають, я не розумію. Бо вчила французьку мову.

Отримавши трійку, просто за гарні очі, відпускають реабілітуватись. Тепер вогньовий рубіж – пробуємо навчитись стріляти.

Кутнова с автоматом

-Прицелилась?Да. Видите как вы четко попали.

Зі зброєю краще вдається впоратись, ніж із розумінням англійської.

Євгенія Кутнова кореспондент

-Літати мене вже навчили, стріляти теж. Тож можна сміливо йти на службу.

Дівчата, які вперше тримають зброю, хоч відстрілялися добре, скаржаться: штатна зброя все ж таки більш розрахована на чоловіків.

Аліна Цибова кореспондент

-Тяжеловато. Но тяжеловато держать, а не попасть. Еще б попробовала, чтобы оттачивать мастерство.

Голі руки, це теж зброя. Тепер випробування рукопашним боєм.  Хлопцям "битися" вдається краще. Але жінки теж не пасуть задніх.

Після рукопашного бою – необхідно здати фізичні нормативи. Та й тут не все вдаєтсья одразу.

Випробування закінчилися. Приходить розуміння: аби бути військовослужбовцем – треба багато працювати. А також мати гарне здоров'я та бути психологічно витривалим. Адже більшість військових іспитів все-таки розраховані на чоловічу силу. Та коли бажання є – можна гори звернути.