За півроку Маргариті Олександрівні виповниться дев'яносто. Жінці було тринадцять, коли розпочалась війна. Після стількох років спогади, каже, яскраві, ніби все відбувалось вчора.
Маргарита Олександрівна ветеран
Как это не помнить, когда было счастливое детство, когда закончила уже пять классов. Закончила похвальной грамотой и меня наградили путевкой в "Артек". Я должна была ехать туда…а с неба посыпались бомбы. Такой ужас пережит.
Потім було багато чого – евакуація, голод та холод в тилу. Тож події, про які сьогодні Маргарита Олександрівна дивиться кіно, їй близькі і знайомі. Разом із іншими ветеранами її було запрошено на спеціальний кінопоказ. Сеанс не простий, це справжня зустріч поколінь. В залі і ветерани, і студенти, і школярі.
Володимир Котковський голова адміністрації Шевченківського району
У нас существует замечательная традиция, ей уже больше 15 лет. Традиция встречи ветеранов с молодым поколением. Просматриваем совместно кинофильмы, обмениваемся мнениями, рассказываем как это было, что это было. Для нас и для нашего поколения это очень важно, услышать это именно от тех людей, которые были в этом.
Дарина Колмик школярка
Сегодня у нас очень важное мероприятие, у нас сегодня киноурок, посвященный 74-летию освобождения города Харькова. Если мы не будем учиться на ошибках прошлого, никакого будущего у нас не будет. Эти люди…они прошли войну. И то, что сейчас творится в Украине… мне кажется, нужно учиться на ошибках. Я очень надеюсь, что мы все сегодня вынесем хорошие для себя уроки. И на нашу Украину придет мир.
Зазвичай так от разом дивилися класичні фільми про війну – "В бій йдуть лише бувалі", "А зорі тут тихі", проте цього року обрали документальний фільм про Харків часів війни. Це особистий вибір тих, хто зібрався: тих школярів, які пишаються рідним містом, тих ветеранів, які власноруч визволяли Першу столицю. І ці люди, як ніхто, впевнені: Харків, неофіційно, але насправді місто-герой.
