У Харкові увічнили пам”ять двох видатних харків”ян

В цьому будинку працював один з засновників вітчизняної урології Аполінарій Подрєз.Він вперше виконав унікальні операції на органах сечостатевої системи. І навчив інших лікарів. Про нього навіть написана книга спогадів його колег та студентів.  

Володимир Лісовий ректор Харківського національного медичного університету

-Он был достаточно тактичен, мягок в отношении с людьми и приветлив и всегда старался своим ученикам – не только с них спросить, но объяснить и показать.

Цьогоріч виповнюється сто шістдесят років з дня народження видатного лікаря. На честь цього на будинку відкрили меморіальну дошку. У бронзі застигла не тільки зовнішність лікаря, а й його душа, каже скульптор Сейфаддін Гурбанов. Створив він дошку менше ніж за місяць.

Сейфаддін Гурбанов скульптор

-Я когда получил фотографию, мне настолько интересно стало, и во первых – 1887год, другая эпоха, образы совсем другие. Старался сделать не просто копию с идеальным сходством, хотя там и сходство есть.

Пам"ять ще одного видатного харків"янина увіковічили у камені. На другому кладовищі відкрили пам"ятник Володимиру Сташису, почесному громадянину Першої столиці. На відкриття прийшли колеги-педагоги, студенти, родичі, його онуки навіть прилетіли ззакордону.

Люсі онука

-Я рада бачити, що зібралося стільки людей, які любили дідуся, що стільки багато квітів принесли йому.

Володимира Сташиса не стало рік тому. Він присвятив своє життя юридичній науці. Він заклав чисельні традиції і правила юриспруденції.

Василь Тацій ректор Національної юридичної академії України ім. Я. Мудрого, Герой України, Почесний громадянин Харкова

-Спасибо вам, дорогой Владимир Владимирович, вечная вам память, ваши дела и память будут всегда в наших сердцах.

Постамент створювали цілий рік. Ідея народилася у скульптора спільно із дочкою Володимири Сташиса. Фігура науковця нібито оберігає могилу своєї жінки, яка також тут похована.  

Фелікс Бетліємський скульптор

-Мы взяли за основу вот этого мудрого, серьёзного, прожившего долгую жизнь, опытного  человека.

Оксана Сташис дочка

-Это была его любимая поза, сложив руки за спину. Это папа, стоит задумавшийся, жизнь как бы уже прошла, теперь есть время и как бы стоишь задумавшись обо всём и как бы охраняет маму рядом .

Анастасія Полякова, Євген Карпенко, Харьковские Известия