Судове слухання перенесено

15.08.2012 11:36   -
Автор:

 

Дев’ята ранку біля апеляційного суду останні приготування від прихильників леді Ю. Прапори причеплені, плакати роздані. Все начебто готово. У вільну хвилинку гості Першої Столиці з найбличших областей вирішили опанували дитячий майданчик.

Ігор харків'янин

— Ладно бы дети. Но людей полно. Мы обычно там на лавках сидим, а сейчас народу полно, негде даже присесть. Совершенно отвратительная ситуация, мягко говоря.

А поки ВОНА сидить під кондиціонером у лікарняній палаті, ВОНИ, її прихильники, потіють на сонці. Співають воєнні пісні.

Раїса Андріївна харків'янка

— Они к войне призывают. Это позор, что они так говорят. Позор им. Они уже всё, дошли до ручки. Стыдно, стыдно, стыдно слушать их песни.

Ганна Степанівна харків'янка

— Пора её уже убрать с ЦКБ, нечего ей там делать. Другие люди не могут попасть в ЦКБ, в больницу. А ей все условия там сделали, сидит приём там ведёт. Пора ей в тюрьме сидеть и без разговора. Посадила нашу краину в долговую яму на 10 лет. И они считают, что она права? А мы должны страдать и за этот газ выплачивать? А это всё с рабочих идёт, с людей идёт.

Та прихильники Тимошенко іншої думки. З гаслами — ВОНА НЕ ВИННА, словами довести її невинність чому не можуть.

Валерій прихильник Юлії Тимошенко

— Моя колокольня довольно низкая, для того чтобы суметь объективно решить этот вопрос. Хотя у меня образование юридическое, но я не могу взять на себя смелость и расставить все точки над "и". — Т.е. вы не знаете? — Да!

Харків"янам такі візити білосердешних гастролерів вже не в новинку. Кажуть не заради захисту своє лідерки приїзджають, а грошей підзаробити, та себе пропіарити.

Ніна харків'янка

— За Юлиной спиной делают себе власть её соратники. Они хотят пройти в парламент. Поэтому они вот это всё и выставили. Им Юля, не хочу сказать до какого места, они делают свою власть.

У підтвердження здогадок харків’ян, на сцену, що білосердешні звели поряд з фонтаном, по черзі стали виходити кандидати в народні депутати від опозиції з промовою до народу. Роздали обіцянки та й роз’їхалися по домівкам. Не тривало довго і саме судове засідання по справі Тимошенко. Хоч на нього вдруге за весь час процесу у повному складі і з’явилися усі захисники екс-прем’єрки. Але приступити до виконання своїх обов’язків їм не довелося. Суд через неявку обвинувачуваної вже не початку слухання оголосив перерву. Та до того суддя Садовський задовольнив клопотання держобвинувачення. За ним підсудній Тимошенко пропонують взяти участь у засіданні суду шляхом відеоконференеції.

Марина Капінос державний обвинувач

— Я вважаю, що це самий прийнятний спосіб, оскільки він дозволяє по-перше, не затягувати судовий розгляд справи і задовольнити бажання підсудної, яка не хоче їхати до суду. За відсутності підсудної ми розпочинати судовий процес не будемо. Діючим кримінально-процесуальним законом передбачено, що судовий розгляд справи може здійснюватись лише за особистої присутності підсудної.

У відеоконференції Тимошенко брати участі не буде, розповідає її захисник Сергій Власенко. Про це екс-прем’єрка, каже, вже писала у листах. Та тепер відмова, наголошують держобвинувачі, має бути офіційною.

Сергій Власенко захисник Юлії Тимошенко

— Будь-яка особа повинна бути присутня в суді, коли її судять. У нас не судять по телевізору, у нас не судять перед холодильником, у нас не судять в гаражі. У нас судять в суді, і людина повинна бути присутня. Тому звичайно Юлія Володимирівна буде у повній мірі вимагати дотримання усіх її прав у цьому, абсолютно заполітизованого розгляду.

Та це думка захисника Тимошенко. Подібна ж практика, використання відеоконференції у судах, поширена в Європі та відповідає нормам нового Кримінально-процесуального кодексу України. Та і на виконання закону, у лікарні "Укрзалізниці" облаштували спеціальну кімнату для проведення відеоконференцій. При цьому можуть бути присутні і лікарі Тимошенко. Тепер у суд чекатимуть на відповідь екс-прем’єрки. До одинадцятого вересня. Саме тоді буде продовжено слухання її справи.

Ігор Бескровний, Євгенія Кутнова, Віктор Ноздрачов, Ігор Луханін «Харьковские Известия»