Пересечение границы летом

Міжнародний пункт Гоптівка. До чемпіонату Євро дві тисячі дванадцять його розширили. Було п"ятнадцять смуг руху, тепер двадцять три. Люди стали менше часу витрачати на перетин кордону. Кажуть, змінилася і ситуація загалом.

Олександр:

-Более как-то комфортно стало, свободно, поменялось общение персонала, таможенников и пограничников.

Геннадій: 

-Здесь было очень много разных проблем, долго было стоять, всякие вымогательства и было некомфортно. Теперь мы вот уже второй раз едим, да машин много, но обслуживают достаточно быстро, поэтому перестали ездить всякими окольными дорогами, стали ездить сюда.

За добу прикордоннники можуть оформити до двадцяти п"яти тисяч людей. Митники ж, у свою чергу, до десяти тисяч транспортних засобів. Тож на кордоні усе одно доводиться стояти довше. Виною всьому – літо, коли пасажиропотік збільшився вдвічі. Велика кількість людей їде до Крима через Гоптівку.

Віктор:

-Ну нормально, пол часа я пока всего стою. Бывало и хуже когда-то.

Сергій:

-Все в пределах нормы.

Сергій Іванов, начальник Харківської обласної митниці:

-Едут россияне, это то, что как бы прогнозировано. Иногда зависит от времени суток. Они стоят десять, но максимум двадцать минут, в зависимости от полосы, которую они выбрали и как там происходит процесс оформления в зависимости от транспортных средств и наличия в этих транспортных средствах пассажиров.

Загалом же, кажуть фахівці, по всіх пунктах пропуску країни для пришвидшеного контролю виводять більше персоналу. Окрім того, запроваджують ряд спрощень. Наприклад тепер іміграційні картки можна роздруковувати з головного сайту прикордонної служби. Громадянин заповнює документ завчасно, і менше часу витрачає на кордоні. Діють також і електронні ідентифікаційні картки, які можна придбати за сімнадцять гривень у банківській установі на Гоптівці. До неї вносяться усі дані і при перетині кордону тільки зчитуються. Наступним етапом спрощень може стати спільний одночасний контроль митників і прикордоників обох сусідніх держав.

Євгенія Кутнова, Ігор Луханін.Харьковские Известия.