Крізь пекло концтаборів

13.04.2013 20:52   -
Автор:

Варвара Нікітіна колишня ув'язнена концтабору

-Мы пробыли 6 недель в особо карательном лагере Гестапо, потом  Броншвайг тюрьма, Магдебург тюрьма, Берлин Александра пляца, а потом в концлагерь Равенсбрюк. В этом лагере я пробыла до 1 мая 1945 года. Это ад, который не дай Бог никому пережить, что пережили мы.

Те, що довелось пережити і Варвара Нікітіна, і інші в'язні фашистських концтаборів, розказують з екрану у стрічці кінорежисера В"ячеслава Серкеза
"Вкрадене дитинство", допрем'єрний показ якої відбувся у Харкові в Міжнародний день визволення в'язнів фашистських концтаборів, що відзначається 11 квітня. В той самий день, коли у 1945-му у "Бухенвальді" ув'язнені підняли повстання і отримали перемогу. Цей фільм створений на реальних спогадах учасників тих подій. Ось вони і герої, і глядачі у перших рядах зали, у тих самих полосатих робах, в яких ходили там, у таборах смерті. Це їх спалювали печах, травили у газових камерах, на них ставили страшні медичні експеременти, позбавляючи майбутнього.

Варвара Нікітіна колишня ув'язнена концтабору

-Дали успокоительное и что сделали я не знала, потом только узнала. Я посвятила всю свою жизнь детям, которіх сама не смогла иметь, я проработала учителем.

Їх катували, гвалтували, змущували працювати до знемоги, морили голодом і знущались.   

Валентина Єрмак колишня ув'язнена концтабору

Женщины сходили с ума, которые буйные были их сразу уничтожали, а тихо помешаные ходили на работу с нами.  Когда приходили с работы начинались экзекуции. Того обливали водой, того рвали собаки, того ставили на штрафы на долгое время. Когда рвала собака, она же нествовала, а была только кожа и кость, она ни к чему не могла дорваться и когда находила живот, она пила уже сукровицу и кровь. Это было очень болезненно.

В Ігора Федоровича Маліцького своя історія війни. Він також потрапив у концтабір ще 17-ти річним юнаком .  

Ігор Маліцький колишній в'язень концтабору

-Поляк спросил как твоя фамилия. Я говорю Малицкий, он говорит, поляк? Может быть поэтому он красиво напечатал мой номер 188005. Я думаю, ёлки-палки это превратили меня в лошадь. Я остался один, я один мужчина на всю Харьковскую область и 4 женщины с номерами на руках, которые прошли через самый страшный лагерь Освенцим или как правильно Аушвиц.

І він розказує про життя за колючим дротом, про ту справжню фабрику смерті.

Ігор Маліцький колишній в'язень концтабору

-После карательного блока, нас там было от 14 до 18 лет и было нас человек 300 и когда нас уже отправляли из Освенцима, нас оставалось всего лишь 15 человек.

Всього на території Німеччини та окупованих нею країн діяло понад 14 тисяч концтаборів. За роки Другої світової війни в них потрапило 18 мільйонів людей, з яких більшість була знищена. Навіть зараз, розказує кінорежисер фільму, ці місця — наводять жах.

В'ячеслав Серкез кінорежисер  

-Единственное страшно езлить по всем этим местам, потому что мы проехали от Освенцима до Нацвалера во Франции. 12 конлагерей. Я как-то ещё ничего переносил, а съёмочная группа с ума сходила. Это очень страшно заходить в эти газовые камеры, крематории, ощущать, что ты находишься на том месте, где убиты миллионы людей.

Тож фільм адресований тим, кажуть автори, хто хоче знати правду свого народу, правду тієї жорсткої війни.

Ксенія студентка

-Просто посмотреть такой фильм не получается, потому что очень волнительно. Эти люди столько сделали для мира, для нас. Я проплакала весь фильм, очень тронуло.

Дарія студентка

-Непросто посмотрели. Мы увидели как люди, такие же как мы, смогли пережить войну, все круги ада. Для себя вынесла одно, что сейчас мы жалуемся на жизнь, хотя не знаем, что такое по-настоящему страдать.

А на Харківщині колишніх в'язнів фашистських концтаборів залишилось всього 29. Тих хто вистраждав своє життя, тих, хто несе майбутнім поколінням пам'ять тієї жорсткої війни.