Чествование ветеранов. Фронтовая каша и наркомовские 100 грамм

08.05.2012 16:48   -
Автор:

Біля пам`ятнику Солдату — духмяний аромат польової каши. Тут частують ветеранів Держинського району.

Юрій Погребной,  кухар:

-Каша полевая, с салом, с зеленью, тушёнкой, со всем. Как готовили раньше в полевых условиях

Під зняття проби, ветерани згадують про минулі фронтові будні. І не приховують — тоді пшоно, ще й із тушенкою — було найсмачнішим блюдом.

Віталій Серватинський,  дитина війни:

-В послевоенный годы каши варили. А во время войны — голодно было. Отлично, отличная каша. Тут дымок есть, чувствуется с дымком. Полевая

Після каші — ветерани у вальс. Для них приготували святковий концерт. Із піснями та теплими словами.

Валерій Писаренко, народний депутат України:

-Поздравляю вас с 9 мая. И действительно — это, наверное самй светлый наш праздник, который мы не можем забыть. И не имеем права забыть

Геннадій Кернес,  харківський міський голова:

-Хочу сказать вам огромные слова благодарности за ваше мужество, за ваш подвиг. Вы нам нужны. Здоровья вам, счастья вам, уверенности в завтрашнем дне

Сьогодні польові кухні працювали практично у всіх районах міста. Крім каші — і обов’язкові наркомівські сто грам та воєнні пісні.   

Віктор Кітанін,  директор Департаменту комунального господарства:

-Сегодня мы внуки тех, кто отстоял свободу и независимость нашей родины должны отдать должное чести, достоинству, тех которые остались живы и отдать должное памяти тех, кто погиб за свободу и независимость нашей родины.

Час невблаганий. І тих, хто пам’ятає день перемоги сорок п’ятого року, залишається все менше і менше. Степану Дмитровичу на при кінці війни було всього тринадцять років. Але він вже працював на заводі, де виробляв гранати для фронту. Тепер згадує: про перемогу над фашизмом Харків дізнався вночі і вже за кілька годин спляче місто  перетворилося на бурхливу річку.

Степан Шахов,  дитина війни: 

-Невозможно было пройти вверх по Рымарской, любого солдата встречали, солдата, а если офицер его на руках подкидывали, как игрушку, носили на руках, невозможно

Колись вони вітали переможців, сьогодні їх вітають. Такі ж юні харків’яни, якими колись були і вони. Спільна перемога — спільне свято.

Олена Завгородня, Андрій Соловйов, Харьковские Известия.