З історії харківської караїмської громади

24 июня 2015, 07:29
 

Протягом всієї багаторічної історії наше місто було толерантним до історичної пам’яті, культури різних народів. У Харкові завжди знаходили собі життєвий затишок представники різних національностей і релігійних конфесій: утворювали родини із збереженням культурних традицій, успішно провадили підприємницьку діяльність, брали участь у благочинності, займалися благоустроєм міста. Саме такими були харківські караїми.

Спеціалісти так визначають караїмів: нечисленна тюркська народність; корінний народ Криму, що є нащадками хозарів та місцевого населення Криму. Справжню повагу викликає саме те, що попри свою нечисленність цей давній народ, який належить до Червоної книги народів світу, зберіг свою національну ідентичність. Будучи за мовою, фольклором, традицією та рядом інших ознак тюркським народом, караїми традиційно сповідували караїзм — релігію, споріднену іудаїзму. Сьогодні караїмські громади проживають в Україні у Криму, Луцьку, Галичі, є караїмська громада і в Харкові, вона нараховує 50 осіб. Наприкінці ХІХ століття у Харкові мешкало біля 200 караїмів.
 
Перші караїмські родини, як зазначають дослідники, оселилися у Харкові у 40‑х роках ХІХ століття в історичному районі Поділ. Харківська караїмська кенаса з’явилася у 1853 році у Подільському провулку і розміщалася у приватному будинку Ізмайлових. Молитовний будинок караїмів був затверджений урядом у 1873 році. У 1891–1893 рр. на розі Подільського провулку (нині вул. Гамарника) та Кузнечної вулиці коштом караїмських родин за проектом відомого архітектора Б. С. Покровського було побудовано караїмську кенасу (зараз зберіглася, хоча і не в первісному вигляді, втрачено багато елементів архітектурного декору). На початку ХХ століття у Харкові засновано караїмське благодійницьке товариство. Існувало в місті й окреме караїмське кладовище, що розміщувалось в історичному районі Холодна Гора, на ділянці, купленій караїмською громадою.
 
Традиційно караїми у Харкові займалися табачним виробництвом, торгівлею, садівництвом. Багато представників караїмської громади було зараховано до спадкових почесних громадян м. Харкова, серед них відомі родини Айваз, Мангубі, Пойраз, Туршу, Фенерлі та інші.
 
Видатний інженер, фахівець європейського рівня в галузі комунального гоподарства Даниїл Самійлович Черкес (Черкез), караїм за національністю, зробив великий внесок у благоустрій нашого міста. На початку ХХ століття його було запрошено із Криму для проектування системи каналізації Харкова, яка на той час стала однією з найкращих у Європі, як зазначали спеціалісти. Д. С. Черкесом здійснено ряд значних інженерних проектів у різних регіонах країни.
 
Сьогодні караїми та їх культура перебувають на межі зникнення, тим більшу цінність мають всі збережені елементи їх історико-культурної спадщини, в тому числі й документи з історії харківської караїмської громади.
 
У Державному архіві Харківської області, наприклад у фонді «Харківське губернське правління» зберігається проект прибудови до згадуваної караїмської кенаси 1903 року, на якому можна побачити первісний вигляд фасаду будівлі кенаси з дивним декором, і можна без перебільшення сказати, що ця кенаса, яка є духовним центром харківських караїмів, була і навіть зараз є чудовою прикрасою харківського Подолу, одного з найстаріших районів міста.
 
В архівному фонді «Харківський технологічний інститут» (нині — Політехнічний університет) зберігається анкета викладача інституту Д. С. Черкеса з автографом видатного інженера, датована 1922 роком, в якій, зокрема, зазначається, що він — випускник Петроградського технологічного інституту, за національністю караїм.
 
У фонді «Харківський окружний виконавчий комітет рад робітничих, селянських та червоноармійських депутатів» зберігається справа «Листування з караїмською релігійною громадою», яка містить цінний документальний матеріал з історії караїмської громади м. Харкова 1920‑х років. Це інвентарні описи майна харківської кенаси, статут «Харківського караїмського товариства», надісланий на затвердження до Харківського губвиконкому, опис речей релігійного культу Київської караїмської кенаси, що були передані до харківської кенаси після закриття кенаси у Києві, протоколи загальних зборів членів громади, анкетні картки членів харківської караїмської громади, які зберегли імена та прізвища караїмів, нащадки яких мешкають у Харкові зараз.
 
Ці архівні документи відображають і сумні для релігійної громади караїмів події, пов’язані із закриттям кенаси у 1929 році. У період боротьби з релігійними культами різних спрямувань караїмська кенаса, як і більшість інших храмових будівель, перетворилась спочатку на музей-клуб «Воинствующий безбожник», а пізніше використовувалась як приміщення для різних організацій. Зруйновано було і караїмське кладовище.
 
Лише у 1994 році відновлено харківську караїмську громаду, утворено національно-культурне товариство «Карай», у 2006 році приміщення кенаси було повернуто караїмам.
 
Нещодавна, у квітні 2015 року, в Державному архіві Харківської області діяла виставка архівних документів, присвячена історії харківської караїмської громади, яку із задоволенням відвідали її сучасні представники.
 
Маємо бажання і надалі розвивати тематику різноманітних заходів, котрі підтримували би суспільний інтерес до історії та культури різних народів, що мешкають на теренах України, в тому числі і нашого рідного міста, розкривають нові можливості для пізнання того, хто ми є, така різна, проте єдина родина — народ України.
 
Головний спеціаліст відділу інформації та використання документів Державного архіву Харківської області О. В. Сафонова
Подписаться на новости

Выбрать по тегу